Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась.
Володіння, -ня, с. Владѣніе.
Де́ржанце, -ця, с. Ручка у ложки и т. п. Уже Катруся ізломила у своїй ложечці держанце.
Дограва́ти, -граю́, -є́ш, сов. в. догра́ти, -гра́ю, -єш, гл. Доигрывать, доиграть. Дід до вечора дограв, а увечері став іти додому.
Зди́рник, -ка, м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники.
Ліпи́ця, -ці, ж. Раст. Asperugo procumbens.
Ліп'я́нка, -ки, ж. = ліплянка. Одтвори, мати, ліп'янку, ведемо ті міщанку.
Наторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Надергать (нитокъ). Натороч ниток з панчохи.
2) Наболтать пустяковъ. Це вам снилось, а ви й панові наторочили. К.
Пограбувати, -бу́ю, -єш, гл. Ограбить. А вона ж бо їх да й пограбувала: у одного взяла вороного коня.
Хитрий, -а, -е. 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця.
2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови.
3) Скорый, быстрый. Ум. хитренький.
