Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Глибінь, -ні, ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Морська глибина.
За́вждішній, -я, -є. = завжде́нний. То було завждішнє змагання.
Крапля, -лі, ж. Капля. Виточить з мене останню краплю крови. Краплями піт тече. Ум. крапелька. Довго держав він чарку коло рота, висмоктовував останню крапельку.
Оглашенка, -ки, ж. Церковныя сѣни между церковью и колокольнею.
Перелюбити, -блю́, -биш, гл. Перебить, отбить у кого любимаго человѣка — жениха, невѣсту. Вона мого хлопця перелюбим.
Позбавити, -влю, -виш, гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила.
Розгарча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Разворчаться.
Слупчик, -ка, м.
1) Столбикъ.
2) Родъ вышивки.
Широкославний, -а, -е. Прославленный. Широкославна імперія. З високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв.
