Виява, -ви, ж. 1) = вияв. 2) Открытіе, обнаруженіе.
Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Зако́нність, -ности, ж. Законность.
Зацькува́ти, -кую́, -є́ш, гл. — кого́. Затравить кого, натравить на кого (собакъ). Оце колись зацькували були його поповичі собаками, — як же курнув од них, дак ні одна собака і не догнала.
Омряк 2 Cм. омрак.
Переплатити Cм. переплачувати.
Побожний, -а, -е. Набожный, благочестивый. От як розжився той чоловік, то покинув і пить, — і такий побожний зробився.
Пробайдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробаклушничать.
Просівати, -ва́ю, -єш, сов. в. просіяти, -сію, -єш, гл. Просѣвать, просѣять. Просівати, як пшеницю.
Таганчик, -ка, м. Ум. отъ таган.
