Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сцикун

Сцикун, -на, м. Той, кто часто мочится.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЦИКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЦИКУН"
А́дде. 1) нар. Тутъ, здѣсь. Желех. 2) меж. Смотри! Вотъ! Ogon. 217.
Вугіль, -гля, м. Уголь. Ум. вуглик, вугличок.
Дзе́ркальце, -ця, с. Ум. отъ дзеркало.
Запо́ратися, -раюся, -єшся, гл. Засуетиться, захлопотаться. Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м'ясо вхопила.
Конярка, -ки, ж. Конюшня. Вх. Лем. 426.
Натрусити Cм. натрушувати.
Перепіти, -пію, -єш, гл. = переспівати. Ой що вміли, перепіли, — співайте сами. Рк. Макс.
Трибулька, -ки, ж. = требулька. ЗЮЗО. І. 111.
Цвікований, -а, -е. Ученый. Цвікований, та не дрюкований. Грин. II. 308.. Cм. также варіантъ: Учений, та не дрюкований. Чуб. І. 249.
Човгатися, -гаюся, -єшся, гл. = човгати. Хтось у саду, мов чуже, човгається. Г. Барв. 539.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЦИКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.