Бабуня, -ні, ж. Ум. и ласк. отъ баба. Бабушка. Ум. бабунечка.
Відпірчити, -чу, -чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать.
Доста́тнє, — ньо, нар. 1) Достаточно, зажиточно. У роскошах жили, не так щоб уже дуже, а достатньо таки. Лебедин. у. 2) Вдоволь. У його усього достатньо.
Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Жере́пмик, -ка, м. Лѣсъ изъ жерепу.
Зара́ні нар. 1) Рано утромъ. Посію шевлію зарані в неділю. 2) Пораньше. Ну вже ж, мамо, сьогодні зарані упораюся, зарані пообідаємо, та піду хоч раз погуляю. Ум. заране́нька, заране́нько. Я зараненька рушив у поле. Зараненько витопила піч та й пішла в поле.
Збиткува́ти, -ку́ю, -єш (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Мене у тому війську ніхто не збиткував.
Підмазувати, -зую, -єш, сов. в. підмазати, -жу, -жеш, гл.
1) Подмазывать, подмазать. Треба підмазати, жеб не рипів.
2) Давать, дать взятку. Дарма праця: я не підмазував — нічого в суді не зроблять.
Тяж, -жу, м.
1) = ужва 2.
2) у тяжі́, у тяжу бути, ходити. Быть беременной. Я в тяжу. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. Зайти в тяж. Забеременѣть.
