Виплюснути, -ну, -неш, гл. Выплеснуть.
Збіга́ти 2, -га́ю, -єш, сов. в. збі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляет, ко шведом збігаєш. 2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. 3) Попадать, попасть на дорогу (бѣжа). Дурів-дурів, та таки й збіг на свою стежку. 4) О времени: проходить, пройти, пролетѣть. Час збігав, туга якось потроху втихла. Півроку збігло за водою. 5) О жидкости: уходить, уйти; закипѣть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь, збіжить, то дійки у корови порепаються. 6) Только сов. в. Сравняться въ бѣгѣ. Куди тобі протів мене збігти? 7) Только сов. в. — кого́. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збіжать нас п'яних.
Зряхатися, -хаюся, -єшся, гл. Собраться; сговориться. Свати уже зряхались іти додому.
Оазіс, -су, м. Оазъ. Мов оазіс, в чистім полі село зеленіє.
Підписати, -ся. Cм. підписувати, -ся.
Підступний, -а́, -е́ Коварный. Гидке, як зрада підступна лукава.
Помірність, -ности, ж. Умѣренность.
Придивлятися, -ля́юся, -єшся сов. в. придиви́тися, -влю́ся, -вишся,, гл.
1) Присматриваться, присмотрѣться. Придивись лишень, то й побачиш.
2) Притупиться (о зрѣніи). Очка ми ся придивили, миленького ждучи.
Розгудець, -дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця.
Хвалощі, -щів, ж. Похвальба.
