Глупина, -ни, ж. Глухое, густо заросшее мѣсто въ лѣсу. У глупині вовки.
Наві́к, наві́ки, нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Навіки покинув мене. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. еще: заснути навік-віки. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки.
Обкаджувати, -джую, -єш, сов. в. обкади́ти, -джу, -диш, гл. Кадить, покадить вокругъ чего.
Позадувати, -ва́ю, -єш, гл. Завѣять, замести (во множествѣ). Позадувало снігом.
Поколошкати, -каю, -єш, гл. 1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. 2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: ут рибу поколошкав. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав.
Тройчак, -ка и -ку, м. Раст. Lythrum Salicaria L.
Троскатися, -каюся, -єшся, гл. Заботиться, печься, безпокоиться.
Туркот, туркут, -та, м.
1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий.
2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ.
Тьху! II, меж., выраж. досаду, неудовольствіе. Тьху, каже, біс його батькові, оттака хороша, та жидам воду носила.
Улогий, -а, -е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. уло́га гора. Гора съ некрутымъ подъемомъ.
