Забесі́дувати, -дую, -єш, гл. Заговорить.
Заві́сок, -ска, ж. Желѣзный брусокъ въ возу, прибитый къ плечу, чтобы колесо не терло плеча, на которомъ стоитъ ящикъ воза.
Заздалегі́дь, заздалего́ди и заздали́годи, нар. Заблаговременно. Готовили заздалегідь багацько всякого снаряду. Не дбайте заздалегідь, що казатимете. Дід заздалегоди піднявсь, палічку взяв, шкандибає. Тобі до сього діла заздалигоди привикати.
Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Збавля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. зба́витися, -влюся, -вишся, гл. Уменьшаться, уменьшиться, убавляться, убавиться. Нещасливість світа — збавилося літа, прийшла зіма, то й хліба нема.
Недосвід, -ду, м. Неопытность. (Нажива) з людського недосвіду і легкодумства. Cм. недосвідченість.
Ондека, о́ндечка, нар. = онде.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили.
Пісниковий, -а, -е. Постничающій, постникъ. І такий же то богомільний та пісниковий чернець той.
Стихати, -хаю, -єш, сов. в. стихнути, -хну, -неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Музики стихли. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко.
