Вивчити, -ся. Cм. вивчати, -ся.
Гучні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться болѣе шумнымъ, звучнымъ.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Злати́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Латинизировать. 2) Окатоличить. Златинена ляхва.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. 2) Соединять.
Повибіратися, -ра́ємося, -єтеся, гл. То же, что и вибратися, но о многихъ. Инші зовсім повибірались на Донщину, попродавши хати й городи.
Самота, -ти, ж. Уединеніе, одиночество. на самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. самото́ю. Въ одиночку, одиноко. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали.
Сніголюб, -ба, м. пт. Подорожникъ зимній, Emberiza nivalis.
Торбоноша, -ші, ж. Носящій торбу.
Ушанувати, -ную, -єш, гл.
1) Почтить.
2) Хорошо принять, угостить. Ні, я по своєму її вшаную.
