Ворина, -ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло.
Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками.
Жи́чити, -чу, -чиш, гл. = зичити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу.
Кушнірка, -ки, ж. 1) Промыселъ овчинниковъ, скорняковъ. 2) Жена скорняка.
Ли́шки I, -ків, мн. Раст. Trifolium repens.
Оброблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. обробитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Оканчивать, окончить работы, покончить съ работами. Помолилась, що в полі обробилась.
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Ум. оченя́тко.
Разком нар.
1) За одинъ разъ. Я вимету разком та вивезу возком.
2) Вмѣстѣ. Вставайте, та разом холодком і побіжимо до господи.
Роскладатися, -даюся, -єшся, сов. в. роскластися и розікластися, -кладуся, -дешся, гл.
1) Раскладываться, разложиться, распаковаться.
2) Разлагаться, разложиться на составныя части.
3) Разваливаться, развалиться, разлечься. Росклався на покуті, мов святий турецький.
Типець, -пцю, м. 1) вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. 2) дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь.
