Бабонька, -ки, ж. Ум. отъ баба.
Боката, -ти, ж. = буката. Ум. бокатка.
Бревкання, -ня, с. Жранье.
Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Ганьбити, -блю, -биш, гл. = ганити. Нащо ганьбити чоловіка?
Голуб'я́, -я́ти, с. = Голубеня́. Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ви, дітки мої, мог голуб'ята! Ум. Голуб'я́тко, голуб'я́точко. Сполохнуться голуб'яточка та й стихнуть.
Козакин, -на, м. Козакинъ. Вийняла жінка з скрині мій милиціонний козакин, що порвалось — позашивала.
Нагина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. нагну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Нагибаться, нагнуться, наклоняться, наклониться. Аж верби нагинались слухать тую мову. Що робити — не прибити, жати — не нагнеться.
Побачити, -чу, -чиш, гл.
1) Увидѣть. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню.
2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає».
Розвій, -вою, м. Развитіе.