Відкидати 1, -даю, -єш, сов. в. відкинути, -ну, -неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. 3) відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!... Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. Cм. відкидати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. Одкинула заслонку. 5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито.
Дженджеру́ха, -хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким.
Ли́марський, -а, -е. Шорническій. Нін і ремінця лимарського не варт.
Мурми́ло, -ла, м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило?
Насолодити Cм. насолоджувати.
Пакувати, -ку́ю, -єш, гл. Укладывать, упаковывать.
Потеруха, -хи, ж.
1) = потерть. Подольск. Волын, гг.
2) Сифилисъ. Ум. потерушка, потерушечка. Хоч і риба потерушка, та хороша юшка.
Потеря, -рі, ж. Порча, вредъ. Він остався на дорозі, бо йому трапилась потеря: упряж порвалась. Борзна.
Халащина, -ни, ж. Лѣсная чаща.
Челядь, -ди и -ді, ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. А Наталя за всю челядь славилась красою. ходити між челядь. Бывать въ собранія молодежи. На свадьбѣ челядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечерять. 2) Женщины (дѣвушки и замужнія). Въ томъ-же значеніи употребляется: біла челядь. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. 3) Слуги, прислуга, домочадцы. Раз поїхав той князь на полювання, да й одбивсь у пущі од своєї челяди. Попівський хліб роспірає челяді бік. Дворова челядь. Ум. челя́дка, челя́донька, челядочка. А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою. Усю челядоньку порозбужала. Була челядонька, та вся заміж вийшла.
