Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

фін

Фін, -на, м. = фіїн. Драг. 320.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФІН"
Ду́мати, -маю, -єш, гл. Думать, полагать; предполагать. Ном. № 8880. Коника сідлав і думки думав, бо Чхав далеко аж за гіроньки. Чуб. III. 290. Ох не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама. К. ЧР. 7. Вони думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, либонь мене покинути маєш. Мет. 282.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Паскудник, -ка, м. 1) Сквернавецъ, мерзавецъ. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Лошадиная болѣзнь. Сим. 61, 76. Карбункулъ у скота. Шух. І. 43. збити паскудник. Пустить лошади кровь з храп, а переносно — разбить носъ до крови. Сим. 76.
Половичанка, -ки, ж. Рожь съ пшеницею. Угор.
Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Прозирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прозирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.
Роззнаватися, -наю́ся, -є́шся, сов. в. розізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, разузнавать, разузнать другъ о другѣ, другъ друга. А ті.... як розізнали, та давай, кажуть, тікать. Мнж. 94.
Тютюнничка, -ки, ж. Жена тютюнника. Шейк.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Ном. № 7771. Від його, урвавши поли, тікай. Посл. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. ЗОЮР. І. 29. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. Грин. ІІІ. 508. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Шевч. 496. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Марк. 88. Любисточку ввірвала. Г. Барв. 80. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ном. № 504. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Гол. І. 259. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. Лукаш. 40. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. Чуб. II. 94. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. Мир. ХРВ. 236. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш. Св. Л. 165.
Хвилина, -ни, ж. Минута. Зожди одну хвилину. К. ЦН. 169. що-хвили́ни. Каждую минуту, ежеминутно. Згадую що години, що-хвилини. МВ. Ум. хвилинка, хвилинонька, хвилиночка. За час, за годинку, за малу хвилинку качається Нечаєва головка по ринку. Гол. І. 9. І буду дома за малу хвилинку. К. МБ. X. 19. Пождіть, кумцю, на хвилиночку. Св. Л. 59.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ФІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.