До́вжи́ти, -жу, -жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому Бог віку довжить. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по нивѣ въ длину ея.
За́кло, -ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю.
Закріпоща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. закріпости́тися, -щу́ся, -ти́шся, гл. Закрѣпощаться, закрѣпоститься. Нехай вільна козачка не закріпощається, людям на сміх, а своєму селу на сором.
Колодязь, -зя, м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями.
Кушіль, -лі, ж. То-же, что и кошуля, но употребляется только въ томъ значеніи, что и покраса въ свадебномъ обрядѣ. «Дружко вносить рубашку молодой для изслѣдованія, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!».
Малю́сенький, -а, -е. = малесенький. Крошечный.
Поосвідчувати, -чую, -єш, гл. = поосвідчати.
Поставитися Cм. поставлятися.
Ремесницький, -а, -е. Относящійся къ ремесленнику, принадлежащій ремесленнику. Цех ремесницький. Сердеги ремесницькі робітники.
Умазати, -ся. Cм. умазувати, -ся.
