Льві́вський, -а, -е. Львовскій.
Ма́яти, -маю, -єш, гл. 1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Стрічки мають в синьому небі. 2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Ой високо клен-дерево має. 3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. 4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника.
Міздро́, -ра, с. и міздря́, -рі, ж. Мездра.
Паморочити, -чу, -чиш, гл. Омрачать, помрачать.
Плащина, -ни, ж. Плащъ плоховатый. Я скинув мою дранкову площину.
Постільниця, -ці, ж. Постель, тюфякъ, перина. — Хто ж ті буде постілоньку слати? «Ой є в полю зелена травиця, — то ж буде моя постільниця».
Проквітати, -та́ю, -єш, гл. = процвітати.
Споружати, -жа́ю, -єш, гл. = споруджувати.
Сторчати, -чу́, -чи́ш, гл. = стирчати. Кістки лежать, шаблюки сторчать.
Шептуха, -хи, ж. = шептуня. Я баба шептуха од злого духа.
