Брезкнути, -ну, -неш, гл. Брюзгнуть.
Жидові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Ожидовливаться. Жидовіти нам.... ні, се не по нашій натурі.
Залу́бниці, -ць и залу́бні, -бень, ж. мн. = залу́биці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли.
Красуха, -хи, ж. = красуня. Загадка: Прийшов дід (мороз), зробив міст (крига), прийшла дівка красуха (весна), но мосту тупа, — міст розвалився.
Обелець, -льця, м.
1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса.
2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців.
Позворушувати, -шую, -єш, гл. Сдвинуть, расшевелить, всколыхнуть (во множествѣ).
Розбір, -бо́ру, м. Разборъ, различіе. Нікому нема розбору, не вважають нікого.
Сміховище, -ща, с. Посмѣшище. Охріме, не зробись сміховищем села.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ.
Тополя, -лі, ж.
1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька.
2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. Ум. топо́лька, топо́ленька.