Бростина, -ни, ж. Древесная почка.
Вимня, -ня, с. = вим'я. Ум. ви́мнячко.
Колодій, -дія, м. 1) Колесникъ. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. 2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. 8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. справляти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки.
Нахватитися, -хвачуся, -тишся, гл. Быстро явиться, подоспѣть. Нахватився до моці, та обі оці. аж тут і світ нахватився. Начало свѣтать. Світова зірочка нахватилась.
Печерування, -ня, с. Ловля раковъ руками въ ихъ норахъ.
Попрогледжувати, -джую, -єш, гл. Проглядѣть. Здається, усі вікна попрогледжувала, його визираючи.
Ритки, -ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Части: зубья — зубки, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — листовки, концы риток-засувки или замочки.
Сіва, -ви, ж.
1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою.
2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.
Тупцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Ходить, топая, ступать, топтаться.
2) — коло кого. Ухаживать.
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.