Бетлах, -ха
Дзвонари́ха, -хи, ж. Жена звонаря.
Куколка, -ки, ж.
1) Ум. отъ кукла 1 и 2. Куколкою называется также свертокъ, до 15 арш., шнурка (для обшивки полушубка).
2) Каждая изъ дополнительныхъ (отъ 3 до 9) ремизокъ въ ткацкомъ снарядѣ при тканіи плахтъ.
Лі́карство I, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства.
Мантиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Болтать, махать. А він іде та свиткою мантиляє.
Навіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. наві́яти, -вію, -єш, гл. Навѣвать, навѣять. Ой, вітрику, наш милий друже, навій нам дощику мерщій.
Памфиль, -ля́, м.
1) Родъ карточной игры. Гуляли часто до півночі в ніска, в пари, у лави, в жгут, у памфиля, в візка і в кепа.
2) Трефовый валетъ, старшая карта въ этой игрѣ.
Розлічуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. розлічи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. = розлічувати, розлічити. Багатий тут на смерть гнівився, що він з грішми не розлічився, кому і скільки треба дать.
Розмуркотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Размурлыкаться.
Ручка, -ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. у ручки з ким братись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище въ вилкѣ — черенокъ рукоятка въ пилѣ въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой у келефа — верхняя часть, за которую держится рука ручка у огнива у лучка, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника у триба ( 17) и пр. 3) Каждая изъ пари желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (Cм. коритко, риштак). 6) Одна полоса покоса. Пройшли одну ручку. 7) божої матері. Раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. 8) — пресвято́ї дїви. Раст. Gymnadeniа conopsea.
