Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Контосити, -шу, -сиш, гл. = кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить.
Лубо́к, -бка, м. 1) Ум. отъ луб. 2) Въ головномъ дѣвичьемъ уборѣ: родъ картоннаго околыша, обвитаго лентой, къ которому сзади прикалываются другія ленты.
Насонник, -ка, м. Подсолнечникъ.
Наховати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Напрятать.
2) Схоронить, похоронить, нахоронить.
Перепартолити, -лю, -лиш, гл. = перепартачити.
Перехрещний, -а, -е. Поперечный. Лежала камінючка на тій перехрещній деревинні, що в хатніх дверіх.
Повідписувати, -сую, -єш, гл. Отвѣтить письменно (многимъ). Усім повідписував, хто до його писав.
Помагати, -га́ю, -єш, сов. в. помогти, -можу, -жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. Як би не біг, хто б нам поміг. помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Помагай-бу, женче!
Фундувати, -дую, -єш, гл. Основывать, учреждать. Монастир давний, Богом фундований, Почаєв названий.
