Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чудо

Чудо, -да, с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Михайлове чудо. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. І. 78.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 475.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУДО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧУДО"
В'язальник, -ка, м. Вяжущій снопы.
Ду́шно нар. Жарко, душно. Ном. № 10288. Душно мені, — ходім, дочко, до ставка купатись. Шевч. 22. Ум. душненько.
Забала́мкати, -каю, -єш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ, о маленькомъ церковномъ колоколѣ).
Звірня́, -ні́, ж. соб. Звѣрье. А що там звірні було, — Господи!
Здичі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у.
Напідслу́хи нар. Для подслушиванія, шпіонить. Двох турчинів на підслухи посилає. АД. І. 211.
Низка, -ки, ж. 1) Связка чего-нибудь нанизаннаго. 2) Рядъ. Стояли ті рашавці, як вартовики, низкою. О. 1862. IX. 63.
Порадник, -ка, м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. Ум. порадничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.
Присміти, -смію, -єш, гл. Осмѣлиться, рѣшиться. Як би присмів, то б убив. Н. Вол. у.
Рівчачок, -чка, м. Ум. отъ рівчак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧУДО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.