Витворний, -а, -е. Капризный, шалунъ.
Голос, -су, м. 1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. Почула Леся Кирила Тура голос. на такий голос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. У голос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. Іван у голос тужить. у голос ударились. Заплакали громко. Иногда въ томъ же значеніи совсѣмъ безъ глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. не своїм голосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. у свиний голос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. подати голос. Отозваться. Марина перша було подає голос. в один голос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? на голос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Ум. голосок, голосочок, голосонько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю.
Зави́дно нар. Завидно. Завидно, що в шось видно.
Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
Понагартовувати, -вую, -єш, гл. = нагартувати.
Розгадка, -ки, ж. Разгадка, рѣшеніе загадки. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ум. розгадочка.
Флот, -ту, м. Флотъ. І флот його з гармат розбили й потопили.
Цизорик, -ка, м. Перочинный ножикъ.
Шкулити, -лю, -лиш, гл. Донимать. А що ця лозина добре шкулить?
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
