Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відучати

Відучати, -чаю, (-чую), -єш, сов. в. відучити, -чу, -чиш, гл. Отучать, отучить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧАТИ"
Видавцем нар. По счету, мѣрою. Хліб видавцем дали, все подавалось ніби видавцем. Левиц. І. 4.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. І. 259. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Запиня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. запини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози затінили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. І. 475.
Крайнебо, -ба, с. Небосклонъ, горизонта. Схилившись на руку, дивлюся я в вечірнє крайнебо далеко й глибоко.
Ле́стками підійти́. Лестью добиваться, льстить. Н. Вол. у., Ум. ле́стівочки. Як узяли лестівочками підходить. Ном. 3094.
Люше́нний, -а, -е. Имѣющій люшню.
Понаривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и нарвати, но во множествѣ. Повні пазухи грушок понаривали. Драг. 121. Хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, сиві воли позапрягали. Рудч. Чп. 97.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. І. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. К. Дз. 166. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. Мет. 401. А я (Богд. Хмельн.) ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. Гол. І. 4. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Грин. І. 150. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую. Рудч. Чп. 185.
Тапчанник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій тапчани. Шейк.
Цапеня, -няти, с. Козленокъ. Цап, пап по полю басує, з цапенятами гарцює, поти буде гарцювати, поки вовк буде спати. Ном., заг. № 30. Ум. цапенятко, цапеняточко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.