Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Горди́ня, -ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався?
Журбо́та, -ти, ж. = журба. Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Зарі́док, -дку, м. = за́рід.
Ожеледець, -дця, м. Ледъ, замерзшій на вѣткахъ.
Оле! меж. Ахъ, охъ! Оле ж, скільки там товклося за столами писарів!
Семянин, -на, об. Семьянинъ, членъ семьи (о мужчинахъ и женщинахъ). Нема одного сем'янина дома. Дак що ж, що ти не семянин, а все таки ти не чужа: ти моя землячка. Розріжеш яблучко і даси по скибці всім сем'янам: жінці й дітям.
Флинтованє, -ня, с. Пришиваніе особымъ образомъ (у скорняковъ).
Химерувати, -рую, -єш, гл. Причудничать; капризничать. Ой, дочко, не дурій! Що се ти химеруєш? Якісь панські роскоші все вертяться в тебе на думиі.
Храмати, -маю, -єш, гл. = хромати. Переносно: грѣшить. Старий, а храмає.
