Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Дзю́ркнути, -ну, -неш, гл. Политься струей. Раз цюкнув, кров дзюркнула.
Закалі́чіти, -чію, -єш, гл. Сдѣлаться калѣкой. Закалічів він давненько вже.
Зв'я́зь, -зі, ж. 1) Архитект. Связь, соединеніе. 2) Крѣпость, прочность. Хоч в семрязі, аби в добрі зв'язі.
Земозелець, -льця, м. Раст. Chelidonium majus.
Подзюбатися, -баюся, -єшся, гл. Поклевать нѣкоторое время. Подзюбався горобець вишень та й полетів. Переносно о людяхъ: пощипать (ягодъ). Підіть у садок, порічків подзюбайтеся.
Поскошувати, -шую, -єш, гл. Скосить (во множествѣ). Дивувались вони, що чії ж то лани позаростувані, не поскошувані. Поскошую і хлібець, і сіно.
Світло I, -ла, с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Над вечір, як вже світло засвітили. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити.
Центовий, -а, -е. Стоющій центъ.
Шпинь 1, -ня, м.
1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу.
2) Часть веретена. Cм. веретено.
3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці.
