Запали́хвіст, -хвоста, м. пт. = горихвіст.
Заста́ва, -ви, ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Положившії нову свиту і кожух в заставі. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. 4) за́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Ум. заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати.
Куришка, -ки, ж. Глиняная кадильница для ладона, употребляемая крестьянами.
Ницелоз, -зу, м. Раст. Salix repens.
Похитнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Пошатнуться, покачнуться.
Приспівати II, -ва́ю, -єш, сов. в. приспіти, спію, -єш, гл. 1) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣть. Жито поспіло, приспіло діло. Отцевська — матчина молотва у купецтві, і в реместві, і на полі, і на морі на поміч приспіває. 2) Поспѣвать, поспѣть, созрѣть. Вже вдовонці пшениця приспіла. 3) Застигнуть. Смерть старих приспіла швидко.
Усениця, -ці, ж. = гусениця.
Хавав меж., выражающее крикъ перепела. Ховав! — крикнула пані Висока з-за листу і таки справді злякала молодих людей.
Цендибор, -ра, м. Коловоротъ, родъ сверла.
Щасливо нар. Счастливо. Вони зачали жить добре, щасливо. Прощавай! — Щасливо! — такъ прощаются.
