Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дивниця

Дивни́ця, -ці, ж. Удивленіе. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВНИЦЯ"
Вузісінький, -а, -е. Совершенно узкій.
Гра́мотка, -ки, ж. Письмо. Ой напишу я грамотку, пошлю післоньки до батенька. Мет. 297.
Джеджу́литися, -люся, -лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Дограва́тися, -граю́ся, -є́шся, сов. в. догра́тися, -гра́юся, -єшся, гл. Доигрываться, доиграться.
Здригну́тися, -гну́ся, -не́шся, гл. = здрігнутися.
Інтерес, -су, м. Выгода, польза, интересъ. Ном. № 1381.
Кляння, -ня, с. Брань. Вх. Лем. 425.
Мискоро́бство, -ва, с. Изготовленіе мисокъ. Промишляють вони мискоробством і зовуться полив'яниками; між ними тілько один гончар. О. 1862. V. 20.
Подрукувати, -ку́ю, -єш, гл. Напечатать (во множествѣ).
Прорісь, -сі, ж. = проріст. Прорісь пішла.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИВНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.