Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дим

Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Ном. № 3206. Хто вітру служить, тому димом платять. Ном. № 7166. Намітка як дим тоненька. МВ. І. 122. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Чуб. ІІІ. 308. Ди́мом пішло́ (Ном. № 1904), — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. К. Досв. 123. Ум. Димо́к, димо́чок. К. ЧР. 235. Чуб. V. 704. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає. Чуб. V. 1026.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМ"
Грудни́ця, -ці, ж. 1) = Грудина 1. Подольск. г. Плечі і грудницю руб'ям покриває. Мкр. Н. 97. 2) Раст. Linosiris villosa Dc. ЗЮЗО. І. 126.
Закахи́кати, -каю, -єш, гл. Закашлять сухимъ кашлемъ.
Козонька, -ки, ж. = кізонька.
Мітла́стий, -а, -е. Похожій на метлу, широкій (о бородѣ). Із-за борід, мов кущ лози, мітластих. К. МБ. II. 123.
Мура́ль, -ля, м. = муравель. Вх. Лем. 436.
Поночі нар. 1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Ном. № 176. Поночі ходиш, що вже ся темніє. Чуб. V. 69. 2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. Кобел. у. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211.
Поодд.. Cм. повідд..
Пробація, -ції, ж. Проба, испытаніе. Славяносерб. у.
Чабрець, -цю, чабрик, -ку, м. = чебрець.
Чорнокосий, -а, -е. Съ черной косой, черноволосый. Чорноока і чорнокоса мати. Морд. Оп. 54.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.