Безсуд, -ду, м. = безсуддя. Столітній безсуд і тяжке насильство.
Дрисли́виці, -виць, ж. мн. = дрисля. На твого сина плаксивиці, дрисливиці.... і вся нечистота, а на мою дочку чистота, красота зо всіх сторон.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Звлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Совладать. З серцем не звладаю, коли Петро не мій буде, то смерть загадаю. (1874). 336.
Карнавка, -ки, ж. Церковная кружка для сбора денегъ. Всі... клали в карнавку по копійці. Люде гроші кидали до карнавки церковної. Ум. карнавочка.
Міду́нка, -ки. Cм. медунка 3.
Неміряно нар. Неизмѣримо, очень много. У них було землі неміряно.
Пожирення, -ня, с. Пожиранье, пожранье. Переказує якийсь змій цареві, щоб він або три вози золота дав, або старшу дочку на пожирення.
Пожуритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться.
2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Пожурились наші чумаченьки.
Тамтуський, -а, -е. Тамошній. Михнівські цигани і тепер ще домагаються від тамтуських жидів два дні роботизни.
