Верховець, -вця, м. = верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Відшіптувати, -тую, -єш, сов. в. відшепта́ти, -чу́, -чеш, гл. Затоваривать, заговорить болѣзнь (шептаньемъ). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Умів і трясцю відшептати.
Заба́ра, -ри, ж. 1) Задержка; замедленіе. не в забарі. Вскорѣ. Не в заба́рі буде у нас дитина. 2) Медлительный человѣкъ.
Задоволе́ння, -ня, с. = задовіл. Се вона говорить із якимсь задоволенням.
Перезов, -зви, ж. = перезва. Просить, шоб ви приходили в перезов. Розсунь, свате, хату великую перезов маєш.
Перій, -рію́, м. Раст.: а) пирей, Bromus inermis L. б) = перійка. в) Phleum alpinum. в) — лісовий. Раст. Bromus tectorum L.
Притулювати, -люю, -єш, гл. = притуляти. Притулюють сю побрехеньку иноді до цигана.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Спарити, -рю, -риш, гл. 1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. 2) — шию. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. 3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив.
Щебати, -ба́ю, -єш, гл. Отщипывать, обрывать. Cм. щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати.
