Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напозичати

Напозича́ти, -чаю, -єш, гл. 1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк. 2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 510.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПОЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПОЗИЧАТИ"
Вилічуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. вилічитися, -чуся, -чишся, гл. 1) Высчитываться, высчитаться, вычисляться, вичислиться. 2) Вылѣчиваться, вылѣчиться.
Глузюватий, -а, -е. О глинѣ: «неоднородная, комковатая.... съ мелкими желвачками или журавчиками, дутиками». Вас. 178.
Загорти́на, -ни, ж. Верхнее женское платье. Желех.
Каразія, -вії, ж. Простое сукно. Вбіраєте... каразіями своїх слуг. Левиц. І. (Правда, 1868, 485). Козацьку каразію та кожухи. К. ЦН. 238.
Недоум, -ма, м. Незрѣлый умомъ, глуповатый. Старий промовив: недоуми, занапастили божий рай. Шевч. 408.
Прибрехати Cм. прибріхувати.
Роскудовчити, -ся. Cм. роскудовчувати, -ся.
Росплачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. росплати́тися, -чуся, -тишся, гл. Расплачиваться, расплатиться. Тепер вже я тобі грошей не дам, бо ми росплатилися: ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. Ось на тобі карбованець та йди росплатись. Чуб. V. 677.
Споружати, -жа́ю, -єш, гл. = споруджувати.
Шепотинник, -ка, м. 1) Пришептывающій. Черк. у. 2) Наушникъ. 3) Мелкій базарный торговецъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПОЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.