Гайовик, -ка, м. Лѣшій.
Заручи́ти, -ся. Cм. заручати, -ся.
Надломи́ти, -млю́, -миш, гл. Надломить. Щоб гнучи, де не надломить.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Обнімчити Cм. обнімчувати.
Пайстровий, -а, -е. = вибійчаний. Штани пайстрові.
Перечити, -чу, -чиш, гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати.
Порозвивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и розвити, но во множествѣ. Порозвивала вона, що було в рушники позавиване.
Придибати, -баю, -єш, гл.
1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч.
2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле.
Чоботець, -тця, м. Ум. отъ чобіт.
