Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкіт

Брязкіт, -коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКІТ"
Височенько нар. Ум. отъ високо.
Звіря́чий, -а, -е. Звѣрскій, звѣриный.
Кабутка, -ки, ж. Игра, во время которой бросаютъ палку такъ, чтобы она ударялась то однимъ, то другимъ концомъ о землю.
Лодя́к, -ка́, м. Водяная пловучая мельница (на лодкахъ). Полт. и Черниг. г.
Мацапу́ра, -ри, об. Неуклюжій, неповоротливый человѣкъ. Чортова мацапура. Ном. № 3562.
Позавтрьому нар. Послѣзавтра.
Прибочний, -а, -е. Боковой. Н. Вол. у.
Прокукурікати, -каю, -єш, гл. Прокукарекать, прокричать (о пѣтухѣ).
Радця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104.
Сцілення, сціли́ти, сцілющий, сціляти. Cм. зцілення и пр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.