Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Товаришу наш годний та славний. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. 3) Согласный. Я за тобов іти годна.
Гри́вонька, -ки, ж. Ум. отъ Грива.
Дригави́ця, -ці, ж. и пр. = дрігавиця и пр.
Келев, -ва, м. = келеп 2.
Момота́ти, -чу, -тиш, гл. Неясно произносить, бормотать.
Обпадати, -да́ю, -єш, с. в. обпасти, -паду́, -деш, гл.
1) Опадать, опасть. Вже лист обпадає з дерева.
2) — кого́. Нападать, напасть со всѣхъ сторонъ.
Оточатися, -ча́юся, -єшся, оточуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. оточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Окружать, окружить себя.
Покутянин, -на, м. Житель Покута.
Присолювати, -люю, -єш, сов. в. присолити, -лю́, -лиш, гл. Присаливать, присолить. Не присолювала й не затовкувала страви.
Роздякуватися, -куюся, -єшся, гл. Разсыпаться въ благодарностяхъ.
