Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повкидати

Повкидати, -да́ю, -єш, гл. Бросить во что нибудь (во множествѣ). Лушпиння з яєць повкидала в піч. Кв. Ти Боже, в рів глибокий, повкидаєш на, погибель. К. Псал. 127. Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю. Драг. 347.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВКИДАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВКИДАТИ"
Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга. О. 1862. IV. 72.
Гасання, -ня, с. Бѣганіе, прыганіе.
Граму́зджа, -жі, ж. = Хмиз. Вх. Уг. 234.
Зіжда́ти, -жду́, -ждеш, гл. Подождать. Та як же мені було тебе не зіждати. МВ. (О. 1862. І. 87).
Знестямка нар. Въ безпамятствѣ.
Малі́сінький, -а, -е. Чрезвычайно маленькій, крошечный.
Обляшити, -ся. Cм. обляшувати, -ся.
Падатися, -даюся, -єшся, гл. = падати 5. Дуже любила надаться коло нас. Сим. 231.
Потягати, -га́ю, -єш, сов. в. потягти, -гну, -гнеш, гл. 1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446. 2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. у. 3) Ударять, ударить (кого). Мир. ХРВ. 9. Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. Котл. Ен. II. 19. 4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. ЕЗ. V. 97. Вона єго... щире любила, а він ї не потігав сватати. ЕЗ. V. 96. Cм. потягти.
Почужитися, -жуся, -жишся, гл. = почужатися. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВКИДАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.