Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поклик

Поклик, -ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. К. ХП. 14. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини. К. ЧР. 217.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 272.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛИК"
Досві́тній, -я, -є. Предразсвѣтный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.
Захва́лювання, -ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.
Обмакотирити, -рю, -риш, гл. Остричь очень низко при самомъ тѣлѣ. Оце обмакотирили хлопця, що й тіло світиться. Харьк. у.
Покапати, -паю, -єш, гл. Покапать; закапать. Як роса та до схід сонця, покапали сльози. Шевч. 74.
Проявка, -ки, ж. Ум. отъ проява.
Скіпання, -ня, с. Раскалываніе, разщепленіе (лучины).
Сплавник, -ка, м. Плотовщикъ.
Сторожка, -ки, ж. = залевчник. Вх. Зн. 19.
Ушир, уши́рки, уширшки, нар. Шириною, въ ширину. Аршин! та вздовш, та вшир. Рудч. Ск. І. 6.
Чемерчина, -ни, ж. = чемерка. Чемерчина по коліна, що дівчина шила. Грин. III. 177.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКЛИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.