Відлічуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. відлічитися, -чуся, -чишся, гл. 1) Отсчитываться, отсчитаться. 2) Вычитаться, вычесться, быть вычтеннымъ. Одно число одлічується від другого.                         
                        
                                                
                          
	Запоро́ха, -хи, ж. Пылинка, попавшая въ глазъ. Запорохою в оці муляє.  Й Солоха не запороха. 
                        
                        
                                                
                          
	Не-до-шмиги, нар. Не идетъ, не ладно, не подходить, некстати. Де їм не-до-шмиги, то й урвуть. 
                        
                        
                                                
                          Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл.
	1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть.  Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати.  Подай, мила, свою білу ручку. 
	2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп.  Йому подам на суд увесь мій побит.  Він подавав кожному в руку.  Подавав серпи їм золотії.  Подати милостиню.  На церкву подав.  — до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить.  — рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. 
	3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталу — Cм.  глум, потала.
	4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала.  Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте.  Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать.  подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. 
	5) — голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос.
	6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. 
	7) Подало му. О больномъ: ему лучше.                         
                        
                                                
                          Посердитися, -джуся, -дишся, гл.
	1) Посердиться.
	2) Поссориться.  Розділивши батьківське добро, обидві сестри посердились.                         
                        
                                                
                          Постікати, -каємо, -єте, гл.
	1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави.  Були річки — постікали. 
	2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно.  Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур'яном.                         
                        
                                                
                          
	Похапцем нар. Поспѣшно, торопливо. Похапцем звінчалися, щоб не розлучила нас пані.  
                        
                        
                                                
                          Продати, -ся. Cм. продавати, -ся.                        
                        
                                                
                          Сидітися, -диться, гл. безл. Сидѣться. Не сиділось і Ониськові з молодою жінкою.                         
                        
                                                
                          Удогонь	нар. Вдогонку. Поїхали за ним удогонь, догнали.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          