Вибутиляти, -ляю, -єш, гл. Дать толстый трубчатый стебель (о лукѣ). Цибуля вибутиляла.
Гу́рма, -ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Cм. Юрма.
Заслу́жчина, -ни, ж. = заслуга 2. Нетяженько моя, де заслужчина твоя?
Кістяний, -а, -е. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні.
Прапращурський, -а, -е. Относящійся къ прапращуру. О, любі пращурі, що давнину зазнали прапращурську.
Прибуток, -тку, м. Прибыль. З прибутку голова не болить. Чи мали який прибуток з садочку?
Прожерка, -ки, ж. Раст. Paris quadri folia.
Сонце, -ця, с.
1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. схід-со́нця. Востокъ. захід-со́нця. Западъ. по́ки со́нце світить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: поки світ-сонця. Поки світ-сонця вороги б Київа не достали. Ум. со́ненько, со́нечко. Од соненька личенько смагне.
Стебель, -блю, м. = стебло.
Цнота, -ти, ж.
1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті.
2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Хоть я сирота, є у мене цнота. Ум. цно́тонька.
