Вибійчаний, -а, -е. Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані.
Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Залучав скотину. Гусей або утяток з річки залучити. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити.
Кланцатий, -а, -е. Зубастый.
Повечоріти, -ріє, гл. безл. Повечерѣть, наступить вечеру. Коли б мені да, Господи, повечоріло, до б на моєму серденьку поздоровіло.
Погірник, -ка, м. = погар 2. Пастбище для дойныхъ овецъ.
Порізатися, -жуся, -жешся, гл. Обрѣзаться.
Стряски, -со́к, ж. мн. Соломенная труха.
Тетерка, -ки, ж. Ум. отъ тетеря.
Тупнути, -ну, -неш, гл. Топнуть. Серед степу тупне кінь ногою. Треба й на свого филозофа тупнути раз та другий.
Човен, -вна, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. човник, човниче́нько, човничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком.