Добро́дійка, -ки, ж. 1) Благодѣтельнница. 2) Сударыня. "Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Захудиты, -дію, -ешъ, гл. Исхудать.
Ле́жаний, -а, -е. Достающійся безъ труда. У нас грошей лежаних нема. Попові а котові лежаний хліб.
Леле́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.
Обзолотити, -лочу, -тиш, гл.
1) Озолотить. Сонце обзолотило промінням груші й вишні і квітки.
2) Обогатить. Чи я б тебе, доню моя, не обзолотила?
Понавівати, -ва́ю, -єш, гл. Навѣять (во множествѣ).
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя.
Поприкручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и прикрутити, но во множествѣ.
Розговорювати, -рюю, -єш, сов. в. розговори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Ні з ким об вірі християнській розговорити. 2) Развлекать, развлечь разговоромъ. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює. Так то я вже радію, як розговорю його, розважу. Поговоріть, тіточко, розговоріть мене.
Скаржити, -жу, -жиш, гл. — кого. Подавать жалобу на кого. Вишукавсь якийсь родич, шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов. Вже їго перед паном Богом скаржит.
