Булиголова, -ви, ж. Раст. а) = болиголов. б) Chaerophyllum bulbosum L. ЗЮЗО. І. 167.

Діпра́вди нар. Въ самомъ дѣлѣ. Чи Калина любить діправди мого брата? Федьк. Пов.

Задріма́ти, -на́ю, -єш, гл. Задремать. То це що задрімає та поголиться, то його колючки і вколять. Рудч. Ск. І. 156. К череді йшла — задрімала. Чуб. III. 203. Ледве вспів він задрімати, а йому вже снились страшні сни. Опат. 88.

Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в дамку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и закинути в голову. О. 1862. VIII. 13. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. ІІ. 80. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146). 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.

Левчук, -ка, м. = левеня. Томить лева голод і левчука згаю. К. Псал. 43.

Мі́шанка, -ки, ж. Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. Мішанку робили. Чуб. І. 8.

Му́дрість, -рости, ж. Мудрость. Кожда пригода до мудрости дорога. Ном. № 1752.

Позаходитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и зайтися, но о многихъ или о многомъ. Также: поссориться (о многихъ). На другий день щось сі позаходили, а він побив і жінку. Гн. II. 113.

Скоцюрбитися, -блюся, -бишся, гл. Скорчиться. Желех.

Усиловувати, -вую, -єш, сов. в. усилувати, -лую, -єш, гл. Принуждать, принудить, силой заставить. Як не хочу я пасти, то хиба ти мене всилуєш? Паси, сам. Канев. у.