Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диман

Дима́н, -ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. І. 114. 2) Названіе вола темно-коричневаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМАН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМАН"
Де́нно нар. Днемъ. Били турка денно, нічно. Мет. 429.
Дими́нець, -нця,, м. = Димарь. Вх. Зн. 15. въ паху, подъ мышками. Камен. у. См. Дімениця.
Досвітча́нин, -на, м. Парень, ходящій на досвітки. досвітча́не. Парни и дѣвушки, ходящіе на досвітки. Конст. у.
Кумівщина, -ни, ж. Время битвы козаковъ съ поляками подъ Кумейками въ 1637 г. АД. II. 32. Як од Кумівщини да до Хмельнищини, як од Хмельнищини да до Брянщини, як од Брянщини да й до сього ж то дня, як у землі кралевській да добра не було. АД. II. 20.
Купальниця, -ці, ж. Купальщица. Полт. г.
Люб'я́та, -ят, с. мн. Милые. Желех. Мої люб'ята! (обращеніе).
Мазе́пський, -а, -е. Бранное слово: плохой, глупый. Мазепська дівчина. Грин. І. 86.
Світильник, -ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Стріча, -чі, ж. Встрѣча. Біжать один одному в стрічу. Котл.
Частити, чащу, -стиш, гл. = учащати. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМАН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.