Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диман

Дима́н, -ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. І. 114. 2) Названіе вола темно-коричневаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМАН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМАН"
Бабусин, -на, -не. Принадлежащій старушкѣ, бабушкѣ. Як побіжить королевич до бабусина двора. Чуб.
Брись, -ся, м. Имя собаки. Kolb. І. 65.
Гукало, -ла, с. Птица = Бугай. Ardea stellaris. Вх. Пч. І. 16. II. 8.
Заго́їти, -ся. Cм. загоювати, -ся.
Закрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Начать красоваться. 2) О хлѣбахъ: зацвѣсти. Жита закрасувались. Г. Барв. 147.
Кутання, -ня, с. Кутаніе.
Ло́дді, -дів, ж. мн. = лодя. Черниг. у.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ. Вх. Зн. 46.
Прокаженний, -а, -е. Прокаженный. Приходить до його прокаженний. Єв. Мр. І. 40.
Рямено, -на, с. Оконная рама, переплетъ оконной рамы. Застукали в рямено того вікна. Екатер. у. (Залюб.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМАН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.