Зао́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заора́ти, -рю́, -ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. но́сом заорати. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. Зао́рювати (в понеділок) не можна.
Комашитися, -шуся, -шишся, гл. Копошиться.
Обкорити, -рю́, -риш, гл. = обкорувати.
Позарошуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Замочиться росой (о многихъ). Позарошувалися наші хлопці, аж тече з їх.
Пригарок, -рку, м. = пригара 1. Виїли кашу — самі пригарки в горщечку.
Рідний, -а, -е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати.
2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Ум. рідненький, ріднесенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Струплястий, -а, -е. = струпкий. Струплястий шлях.
Торговиця, -ці, ж.
1) Мѣсто, гдѣ происходить торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. На торговиці не було його биків.
2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Нема торговиці без жидівської головиці.
Улюбляти, -ляю, -єш, сов. в. улюбити, -блю, -биш, гл. 1) Только несов. в. Долюбливать. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. 2) Только сов. в. Полюбить. Дуже вже цього хлопця улюбила. Голуба убив, голубку влюбив. Я улюбив що. Мнѣ понравилось что-нибудь. Дав нам привелей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які сами улюбимо.
Усовістити Cм. усовіщувати.
