Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Жеребцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Быть жеребцомъ. Употреблено Котляревскимъ въ разсказѣ о превращеніи различныхъ народовъ въ животныхъ. Звіркує шведин вовком там, датчанин добре жеребцює.
Зви́чка, -ки, ж. Привычка. Така звичка бісова.
Зжидові́ти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться алчнымъ. Всі зжидовіли б і за гроші рідних батьків попродали.
Лихосло́вити, -влю, -виш, гл. Сквернословить, браниться. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви.
Надку́шувати, -шую, -єш, сов. в. надкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Надкушивать, надкусить.
Невчений, -а, -е. Неученый, необразованный.
Новорічний, -а, -е. Новогодній.
Оберем, -му, м. = оберемок.
Роблювати, -люю, -єш, гл. Дѣлывать. Господи, що за речі він роблював.
