Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Гивер, -ра, м. Щепка, лучина. Cм. иверь.
Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем.
Кістлявий, -а, -е. Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка.
Мирови́й, -а́, -е́ Мировой. Вже що піп ізв'язав, того ніхто не розв'яже, — хиба мировий розлуку дасть.
Накупо́вувати, -вую, -єш, гл. = накупати.
Намо́вина, -ни, ж. = намова 1. Не любив Роман жони із людської намовини.
Позневолювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и зневолити, но многихъ.
Пропихатися, -хаюся, -єшся, сов. в. пропхатися, -пхаюся, -єшся, гл. Протискиваться, протиснуться, протолкаться. Стала між народом пропихатись.
Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта.
