Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дриґати

Дри́ґа́ти, -ґа́ю, -єш, одн. в. дриґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном. № 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. І. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 442.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРИҐАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРИҐАТИ"
Віщук, -ка, м. Вѣстникъ. Вх. Лем. 399.
За́кло, -ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю. Козелец. у.
Мамкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть кормилицей. Желех.
Обертас, -су, м. 1) Оборотъ, поворотъ. (Рак) з вовком закладавсь, хто швидче добіжить до якогось там місця. От вовк біжить, а рак і причепився до вовчого хвоста. Той прибіг до гряниці та й каже: обертас! — А я давно жду вас. Г. Барв. 325. 2) Танецъ въ родѣ вальса. Подольск. г.
Отуха, -хи, ж. Ободреніе, утѣшеніе. Тільки його й отухи, що вип'є. Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Познівечувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и знівечити, но многихъ, или многое. Желех.
Святити, -чу́, -тиш, гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Ном. № 168. 2) Рукополагать.
Тпру! меж. Тпру, приказъ лошади остановиться.
Уприщерть нар. Въ уровень съ краями. Черниг. г.
Утиця, -ці, ж. = утка. Мет. 296. Летить чотирі ущиці. Чуб. II. 244.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРИҐАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.