Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дупедичко

Дупе́дичко, -ка, с. Ум. отъ дупельце.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЕДИЧКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЕДИЧКО"
Безнадійність, -ности, ж. Безнадежность.
Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89.
Липко́ватий, -а, -е. Липкій, клейкій, вязкій. липко́вата земля. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Набли́зити, -ся. Cм. Наближа́ти, наближа́тися.
Продержати, -жу, -жиш, гл. Продержать.
Схопити, -ся. Cм. схоплювати, -ся.
Тамбурок, -рка, м. Родъ ручныхъ пялецъ. Шейк.
Таралишник, -ка, м. Раст. Gentiana cruciata L. Анн. 154.
Хапу́-хапу́! меж. для выраженія частого хватанія. Шейк.
Чернява, -ви, ж. Чернь, толпа народа. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУПЕДИЧКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.