Головуватий, -а, -е. О растеніяхъ: имѣющій головню 1. Головувате просо.
Дороби́ти, -ся. Cм. доробляти, -ся.
Дотовкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Дотолочься. 2) Довозиться.
Замазу́ха, -хи, ж. Замарашка.
Літне́нький, -а, -е., Ум. отъ літній.
Мандрі́вка, -ки, ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. А нашому Василечку мандрівочка пахне.
Німчай, -чая, м. Нѣмецъ. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая.
Покіс, -ко́су, м. Покосъ. Косарики косять, а вдівочка похожає, дрібними сльозами покоси поливає.
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. Порськенький хлопчик. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався.
2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена.
3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Мило таке перське — не вдержиш. Ум. порске́нький, порськенький.
Украй нар. 1) По окраинѣ, мимо, возлѣ. Їхала пані вкрай города. 2) Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Ой помалу-малу, мій таточку, грай та не врази мого ти серденька вкрай.
