Брання, -ня, с.
1) Бранье, дѣйствіе берущаго. Браньом не збіднієш. Солодше брані, як давані.
2) Выдергиваніе, вырываніе льва (при уборкѣ). З ким мені льон брати?... а з свекорком брання — тільки воркотання.
Глипнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ глипати. Глянуть. А дівчина — чорні очі — глипла доокола.
Дзус, дзу́ски! меж. 1) Прочь! Пошелъ! Нельзя! А дзуски, поганий! Правда, й туди вашому брату.... дзус. А дзуски не хочеш? 2) Брысь! (на кошекъ).
Ключа, -чи, ж. 1) Деревянный крюкъ. Cм. ключка 2. 2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. Cм.
Ліпе́ць, -пця́, м. Хлѣбный шарикъ.
Монтеля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = майталати. Вітер дерево монтеля.
Нашіптувати, -тую, -єш, сов. в. нашептати, -пчу, -чеш, гл. 1) Нашептывать, нашептать. Серце моє мені нашіптує, що так. Співать тобі думу, що ти ж нашептав. 2) Наушничать, наговаривать, наговорить. 3) Наговаривать, наговорить (воду, зелье — о знахаряхъ).
Порябити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать рябымъ. Віспа одного хлопця мені порябила.
Поставити, -влю, -виш, гл. 1) Поставить. Поставила тарілку з хлібом перед старим Полом дідом. Зжав своє жито... поставив в копи. В п'ятьох як вийдемо на ниву, то по полукіпку поставим. поставити обід. Дать обѣдъ. 2) Построить, выстроить. Поставили собі хатку. 3) Помѣстить (на квартирѣ). У тієї Пйотрової поставили Антося на станцію. 4) Приставить къ какой работѣ, опредѣлить, назначить. Сьогодня уперше нас поставлено (до роботи). Сергія поставив пан за клюшника. Вони його поставили собі лакеєм. Поставити на попа. 5) Выставить на видъ. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить, уміє перед людські очі поставити.
Потурбитися, -блю́ся, -би́шся, гл. = потурбуватися. А я оженився, не довго нажився, тілько потурбився.
