Відсоборувати, -рую, -єш, гл. Совершить надъ кѣмъ таинство елеосвященія. Одсоборував (хвору)....
Ґа́ра, -ри, ж. 1) Пазъ, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досокъ (напр. въ столбѣ забора), притесанныхъ брусьевъ и пр. Cм. еще навій. 2) Повозка съ ящикомъ для возки земли, песку.
Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Всюди про козацьке щастє звонпили.
Ках! меж., выражающее утиный крикъ. А він селехом плова і тілько ках, ках, ках!
Нахвалюватися, -лююся, -єшся, гл. = нахвалятися.
Онемощіти, -щію, -єш, гл.
1) Обезсилѣть, изнемочь. Як цілий день у спеку попокосиш, то й онемощієш.
2) Обѣднѣть. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів.
Підсватання, -ня сг. Обрядовое посѣщеніе жениха будущимъ тестемъ и тещей и угощеніе — послѣ сватання.
Пообшиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и обшитися, но о многихъ.
Притичина, -ни, ж.
1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина.
2) Приключеніе. Коли б не було нам якої притичини.
Розледачіти, -чію, -єш, гл. Разлѣниться, испортиться (о человѣкѣ).
