Віко, -ка, с. 1) Крышка сундука, квашни, бадьи, гроба й пр. Зроблю.... на діжку віко. Зриваю з труни віко, припав до неї. 2) Вѣко.
Домани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Кочать, -ті, ж. = кочеть.
Одд.. Cм. отъ віддавання до віддячливий.
Поборець, -рця, м. = побірець.
Подумання, -ня, с. Мысли, помышленія. Знав фшитку мисель і подумання шатана.
Пообгуджувати, -джую, -єш, гл. Оговорить, очернить (многихъ).
Страсний, страстни́й, -а́, -е́ Страстной. Страсна пятниця. — свіча. Свѣча, горѣвшая на вечернемъ богослуженіи въ страстной четвергъ. Ум. страсне́нький, страстненький. За останню копійчину, може, свічечку страстненьку купив.
Тринькати, -каю, -єш, гл.
1) Расточать, мотать, спускать деньги.
2) Картавить, нехорошо произносить.
