Бубник, -ка, м. Ум. отъ бубон.
Відбрикуватися, -куюся, -єшся, гл. Отбиваться, брыкаясь. У Кулиша въ иронич. смыслѣ о защищающихся женщинахъ: Шкода відбракуватись.
Миша́стенький, -а, -е. 1), Ум. отъ мишастий. 2) Малорослый, съ мелкими чертами лица (о человѣкѣ).
Письменний, -а, -е. Грамотный. Письменному книжка в руки.
Роспозичати, -ча́ю, -єш, гл. = роспозичити. Роспозичав гроші то тому, то иншому.
Тика, -ки, ж. Тычина, вѣха. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в'ється. Високий, як тика. Въ загадкѣ: нога. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. Ум. ти́чка.
Тривалість, -лости, ж.
1) Бодрость, бодрое состояніе, сила въ тѣлѣ. Як не їсть чоловік довго скоромної страви, так нема й тривалости.
2) Прочность.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
Фармужка, -ки, ж. Ум. отъ фармуга.
Шльонск, -ку, м. Силезія.
